Поява в Китаї кілька років тому революційної технології DTF (Direct-to-Film) друку лише підігріла інтерес до текстильної тематики і вплинула на ухвалення рішень низки компаній розвивати цей вид діяльності або хоча б придивитися "на майбутнє". Однак у тих, хто далекий від текстильних технологій, подібний бізнес викликає більше запитань, ніж відповідей. У цій статті ми спробуємо детальніше розповісти про технологію, її переваги та недоліки порівняно з традиційними способами нанесення зображення на текстиль.

Що таке DTF-технологія і з чим її їдять?

Сьогодні існує дві технології друку DTF. Перша - класична з використанням клею-порошку (Powder), друга - Powderless (безпорошкова), де роль клею виконує спеціальне чорнило. У цьому матеріалі мова піде тільки про класичну технологію.

Перше, чим цікавляться новачки: чому популярність DTF-друку стрімко зростає, а ця технологія витісняє деякі інші технологічні процеси? Донедавна наносити повнокольорові зображення на готову текстильну продукцію можна було за допомогою чотирьох технологій:

• Трафаретний друк;
• Сублімація;
• DTG (Direct-to-Garment, прямий друк по тканині);
• Аплікація термоплівки.

Виробничий комплекс для DTF-друку

Кожен із цих процесів має сильні та слабкі сторони. А DTF-друк став, власне, "золотою серединою" з більшою кількістю переваг і можливостей, ніж в усталених конкурентних технологій, хоча ми більш схильні вважати, що DTF-друк не може цілком витіснити звичні технології, а скоріше їх доповнює або частково витісняє.

Принтер наносить зображення на спеціальну трансферну плівку, спочатку кольори СМYK або СМYK плюс флуоресцентні кольори, а потім білий шар.

Принцип DTF-друку доволі простий - принтер наносить зображення на спеціальну трансферну плівку, спочатку кольори СМYК або СМYК плюс флуоресцентний колір, а потім білий шар. Далі ще на сире зображення наноситься спеціальний термотрансферний клей-порошок (Powder), після чого зображення з клеєм запікається у термокамері або звичайному пресі.

На сире зображення наноситься спеціальний термотрансферний клей-порошок (Powder), після чого зображення з клеєм запікається в термокамері або звичайному пресі.

Під дією температури сендвіч із фарби та клею відокремлюється від плівки і фіксується на тканині. Потім кожне зображення вирізують, накладають на тканину та притискають термопресом. Температурні та часові режими досить щадні (155-165 ° С, 10-15 сек). При цьому виріб не потрібно попередньо обробляти, а зображення вирізати по контуру.

На дотик перенесене зображення схоже на результат трафаретного друку: воно еластичне і стійке до прання, не вигоряє, не тріскається і не псується під час прання.

Для перенесення підійде будь-яка тканина (бавовна, синтетика, суміші тощо). На дотик перенесене зображення схоже на результат трафаретного друку: воно еластичне, не вигорає, не тріскається і не псується під час прання.

Ще одна перевага DTF-технології - це невисокі інвестиції в обладнання. Початківці з невеликою кількістю замовлень стартують з настільних принтерів і термопресів, де низку операцій доводиться робити руками. Власники DTG-принтерів можуть друкувати з їхньою допомогою. Великі ж компанії воліють використовувати спеціальні друкарські DTF-комплекси, найчастіше з шириною друку 30-60 см, із автоматизованими процесами нанесення клею та фіксацією його на поверхні зображення. У цьому разі друк уже відбувається не на аркушах плівки, а на рулонах. Плівка з принтера потрапляє спершу до спеціального шейкера з клейовим порошком, потім - до термокамери, після чого остигає під вентиляторами та змотується в рулон.

Великі ж компанії вважають за краще використовувати спеціальні друкарські DTF-комплекси, найчастіше з шириною друку 30-60 см, з автоматизованими процесами нанесення клею та фіксацією його на поверхні зображення, з друком на рулоні.

Наразі на ринку величезний вибір DTF-комплексів від різних виробників, проте далеко не всі ці комплекси мають надійну конструкцію, стабільно працюють та потрапляють у колір. Більш детально про особливості обладнання та витратних матеріалів ми розповімо у наступному матеріалі.

Переваги DTF друку:

1. Можливість наносити повнокольорові зображення на різні види тканин і виробів, включно з чутливими до температури;
2. Зображення виходять яскравими, вони не тріскаються, не стираються під час прання і не вицвітають;
3. Не потрібно наносити праймер на тканину;
4. Чорнило для друку нешкідливе й екологічне, тому що воно на водній основі;
5. Порівняно невеликі інвестиції в обладнання;
6. Друкарські комплекси мають високу продуктивність і автоматизацію;
7. Невисока собівартість (~$8 м²);
8. Надруковані на плівці зображення можна легко транспортувати, зберігати тривалий час і наносити на виріб безпосередньо в торговій точці або у будь-якому іншому місці.

Недоліки DTF-технології:

• У деяких випадках занадто тонкі лінії можуть не переноситися;
• Не всім клієнтам подобається щільність друкованого шару, деякі віддають перевагу TG-друку;
• Білу підкладку в макеті потрібно доопрацьовувати;
• Поки що деякі провідні світові бренди вичікують з випуском DTF-комплексів;
• Обладнання потребує вбудованої або зовнішньої витяжки;
• Обмежені можливості програмного забезпечення.

Зараз періодично лунає думка, що DTF-технологія витіснить DTG-друк. Ми б не стали поспішати з такою заявою. Кожен метод друку має свої переваги, і це не заперечує переваг конкуруючому методу. У табл. №1 показано переваги двох конкуруючих технологій (DTF та DTG): проаналізувавши їх, можна зробити висновок, що DTF має співіснувати з DTG і в жодному разі не повинен розглядатися як єдине рішення цифрового друку на тканині.

Порівняння технологій

Таблиця 1. Переваги DTF і DTG

Якщо підсумувати, то DTG-технологію практичніше використовувати під час друку зображень на світлих бавовняних виробах, в інших випадках більш вигідною і технологічною буде DTF.